За скільки і чи взагалі окупається отримання вищої освіти?

Тим хто не вірить, що вища освіта корисна і свято підтримує думку, що вона нікому не потрібна – наведемо статистку спільного дослідження Work.ua та Education.ua.


Як бачите, вища освіта окупається і до того ж за неочікуваний термін – до 1 року. 

Наприклад, вартість навчання на бакалавраті за спеціальністю «Право» в Києві становить 177 368 гривень. Середня зарплата юриста в Києві становить 19 000 гривень на місяць. Отже, час, за який можна відшкодувати витрати на навчання, — 10 місяців.

Звісно, у дослідженні йде мова про людей, які працюють за спеціальністю. І тут постає декілька логічних заперечень і сумнівів “Чи дійсно здобуття вищої освіти окупиться?”. Давайте разом розбиратися.

Перший випадок – Маю вищу освіту, але працюю не за професією і постійно думаю навіщо витратив стільки років, сил та коштів на нікому не потрібний диплом. 

В цю категорію можна віднести більше половини населення нашої країни.
Окупність вищої освіти, коли працюєте не за професією, може бути складно оцінити однозначно, оскільки це залежить від багатьох факторів:

  • витрати на освіту, 
  • заробітна плата в різних професіях, 
  • можливість просування кар’єрними сходами, 
  • особисті цілі і плани,
  • ринкові умови.

Навчання у виші часто надає ширший спектр знань, розвиває аналітичні та критичні навички, сприяє розширенню мережі контактів і може відкривати нові можливості працевлаштування. Однак, якщо ви працюєте в сфері, яка не вимагає конкретної вищої освіти, і вам не потрібні спеціалізовані знання, можливо, вартість і час, витрачені на отримання вищої освіти, можуть не повністю відшкодуватись у вигляді заробітної плати.

Проте, варто враховувати, що вища освіта може мати інші переваги, які не пов’язані безпосередньо з фінансовою окупністю. Наприклад, вища освіта може розширити ваші горизонти, зробити вас більш культурно розуміючою людиною, дати змогу розвиватись як особистість та набувати нові навички.

Оцінка фінансової окупності повинна бути поєднана з усіма іншими аспектами, щоб повноцінно оцінити ситуацію та відповісти на питання “Чи вартий диплом про вищу освіту своїх часу та коштів?”

Другий випадок – Живу в маленькому місті, де зарплати суттєво відрізняються від зарплат у великих містах.

І тут, звісно, обурює несправедливість – чому за одну й ту ж роботу у різних містах отримують різну грошову винагороду. Але ж різниця в розмірах зарплат між маленькими та великими містами може бути пояснена декількома факторами:

  1. Концентрація підприємств: Великі міста зазвичай мають більше підприємств та організацій, що пропонують робочі місця. Це створює більший попит на працю і, відповідно, збільшує зарплатні ставки. У маленьких містах кількість робочих місць може бути обмеженою, що призводить до меншої конкуренції серед роботодавців і нижчих заробітних плат.
  2. Економічний розвиток: Великі міста зазвичай мають більш розвинену економіку з широким спектром галузей, таких як фінанси, технології, медіа, туризм тощо. Ці галузі часто пропонують високооплачувані робочі місця, що підвищує середній рівень заробітної плати. У маленьких містах може бути обмежений спектр промисловості або галузей, що призводить до меншого рівня заробітної плати.
  3. Витрати на життя: Вартість життя, така як ціни на нерухомість, оренду, продукти харчування та інші витрати, може варіюватися між містами. Великі міста, особливо мегаполіси, зазвичай мають вищі ціни на житло та інші витрати, що може призводити до вищих зарплат, щоб врегулювати ці витрати. У маленьких містах вартість життя може бути нижчою, що може вплинути на рівень заробітної плати.

Варто враховувати, що це загальні тенденції, і в різних місцях можуть бути винятки. Додаткові фактори, такі як рівень освіти, спеціалізація робочих місць, галузеві особливості та місцева економічна ситуація, також можуть впливати на розмір заробітної плати.
Що маємо в цьому випадку – у малому місці, окупити витрати на освіту, може виявитись простіше і швидше, ніж у великому. 

Отримувати чи ні вищу освіту – це вибір і відповідальність кожного. Єдине, що радимо, оцінювати її ефективність не тільки з точки зору прямого прибутку, а й разом з супутніми вигодами, які дає освіта.